Мілан футбольний клуб Вікіпедія

З моменту свого заснування у 1899 році клуб пережив періоди великих успіхів та труднощів, але завжди залишався одним із найзнаменитіших клубів у світі. Під його керівництвом «Мілан» продовжив домінувати в італійському футболі, вигравши ще 5 титулів чемпіонів Італії. Найуспішнішим періодом для «Мілана» був час з 1950-х по 1990-ті роки, який часто називають «La Grande Milano» (Великий Мілан). Співзасновниками клубу були англійські іммігранти Герберт Кілпін, Семюель Річард Девіс та Альфред Едвардс.

Клуб є однією з найуспішніших команд Ліги Чемпіонів УЄФА, вигравши цей турнір 7 разів. Заснований у 1899 році, клуб має понад столітню історію, що включає в себе численні титули, перемоги та легендарних гравців. Sport for Change — підтримка неповнолітніх, щодо яких вжито судових заходів, у співпраці з Міністерством юстиції та Фондом CDP. Ініціативи стосуються як місцевих громад в Італії, так і іноземних країн, які потребують підтримки. Вболівальники, які хочуть підтримати команду на виїзді, можуть придбати квитки через офіційних туроператорів клубу та партнерські сервіси.

Титули та досягнення

Серед пріоритетів — поглиблення лави запасних, щоб рівень інтенсивності не падав у щільному календарі. Напрацьовані автоматизми, варіативність у середній лінії й холодна робота з простором робили «россонері» небезпечними у двоматчевих дуелях. У цей період оформився стиль, що цінує захисну структуру й швидке прийняття рішень у переходах між фазами гри.

Перше офіційне дербі відбулося у 1909 році, і з того часу поєдинки між цими двома командами стали справжньою класикою світового футболу. На міжнародному рівні «россонері» завоювали 7 титулів Ліги чемпіонів УЄФА — рекорд серед італійських клубів — 5 Суперкубків УЄФА, 2 Кубки кубків, 3 Міжконтинентальні кубки та 1 Клубний чемпіонат світу ФІФА. Протягом своєї столітньої історії «Мілан» створив справжніх легенд, імена яких назавжди увійшли в історію футболу. У контексті наступного матчу «Мілана» клуб готується як до ігор Серії А, так і до виступів у європейських кубках. У чемпіонаті Італії команда посіла восьме місце, а результати «Мілана» включали як впевнені перемоги, так і важкі поразки. Однак у перші 10 хвилин матчу команда часто виявляється вразливою — тренерський штаб наразі зосереджений на посиленні старту гри.

Навесні відбулася серія із п'яти матчів без перемог, після якої звільнили Михайловича та призначили Крістіана Броккі виконувачем обов'язків До кінця чемпіонату опустилися із шостого місця на сьоме, залишившись без єврокубків. Незважаючи на підписання нових гравців та нового тренера, «россонері» не зуміли досягнути суттєвого прогресу в результатах. У першій частині сезону «Мілану» вдавалося перебувати у зоні єврокубків (переважно шосте-сьоме місце), але після зимової перерви їх спіткала криза, яка опустила клуб на підсумкове десяте місце. В 1/8 фіналу Ліги чемпіонів «россонері» знову вилетіли від «Барселони», а у Кубку Італії від «Ювентуса». У Лізі чемпіонів «россонері», здолавши лондонський «Арсенал», із третьої спроби подолали стадію 1/8 фіналу, але у чвертьфіналі зазнали невдачі проти «Барселони». Перемога в Афінах дозволила «Мілану» зрівнятися з аргентинським «Бока Хуніорс» за кількістю міжнародних клубних трофеїв (16) і посісти разом з ним перше місце, випередивши мадридський «Реал» і аргентинський «Індепендьєнте» (по 15).

ПОПУЛЯРНІСТЬ ТА ВБОЛІВАЛЬНИКИ

• «Мілан» було покарано зняттям 15 очок у наступному розіграші ліги; після апеляції штраф було зменшено до 8 очок.
• Дві серії з п'яти матчів без перемог, які «Мілан» видав у другій частині чемпіонату, опустили клуб на підсумкове шосте місце.
• Ці роки були сповнені драми, ніби епічний роман, де герої долають перешкоди.
• Зокрема, Рокко винайшов і під час перебування у «Мілані» розвинув тактичну схему захисту, яка стала відомою під назвою «катеначо».

В розіграші Міжконтинентального Кубка в тому же році «Мілан» поступився бразильському «Сантусу», за який тоді грав знаменитий Пеле. 1950-ті роки — золотий період для «Мілана», в складі якого сяяли такі зірки, як знамените шведське тріо Гре-Но-Лі (Гуннар Грен, Гуннар Нордаль і Нільс Лідхольм), Лоренцо Буффон і Карло Анновацці. В 1938 році фашистське керівництво країни примусило клуб італізувати свою назву; англійська назва клубу була замінена на італійську «Associazione Calcio Milano».

те скудетто

Виступає у вищій італійській лізі («Серія A») разом із іншим міланським клубом «Інтернаціонале», своїм довічним принциповим суперником у чемпіонаті Італії.

• Поки що не ясно, чи намагається клуб усерйоз працювати над здійсненням цих планів, або це лише піар-акція, спрямована на те, щоб змусити власника стадіону — муніципалітет Мілана — продати його клубу за номінальну ціну, щоб потім влаштувати на ньому докорінну реконструкцію.
• Співзасновниками стали Герберт Кілпін (який також став першим капітаном і тренером) та Альфред Едвардс, який був обраний першим президентом.
• Найяскравіший період в історії “Мілана” безумовно припадає на кінець 80-х – початок 90-х років, коли клуб очолив Сільвіо Берлусконі, а на тренерський місток прийшов Арріго Саккі.
• В ці роки відбувалася зміна епох, і період невдач спонукав керівництво клубу запровадити реформи, з яких він згодом вийшов відновленим і підсиленим.
• Рахунок залишився нічийним, і чемпіон Європи мав визначатися в серії післяматчевих пенальті, в якій міланцям тричі не вдалося влучити у ворота; причому останній третій промах допустив Шевченко.
• Фінансові проблеми в 2010-х призвели до зміни власників – від Берлусконі до Elliott Management у 2018-му, а потім до RedBird Capital у 2022-му.

Кількома днями пізніше, 15 червня 2006 року, одностайним рішенням акціонерів Сільвіо Берлусконі був обраний на посаду президента клубу, яка залишалася вакантною з 28 грудня 2004 року після його відставки згідно з вимогами антитрестовського законодавства. Це була друга поразка «Мілана» в півфіналах Ліги; перша трапилася в 1959 році, коли він поступився мадридському «Реалу». Рахунок залишився нічийним, і чемпіон Європи мав визначатися в серії післяматчевих пенальті, в якій міланцям тричі не вдалося влучити у ворота; причому останній третій промах допустив Шевченко. Скудетто дещо підсолодило гіркоту невдач, які спіткали «Мілан» в міжнародних турнірах цього року. Через три дні після фіналу, у підтвердження набутого клубом високого класу, «Мілан» здобув Кубок Італії — шостий в історії клубу і перший за часів Берлусконі, через 26 років після попередньої перемоги в цьому турнірі. Нельсон Діда відбив три удари, Джанлуїджі Буффон — 2, а Андрій Шевченко завдав вирішального удару, який приніс «россонері» титул.

Ювілейне чемпіонство і вперше у Серії B

Керівництво клубу сподівалося, що тренер, який очолював команду під час її переможної доби, допоможе подолати кризу, в якій вона опинилася. З гравців, які регулярно виходили на поле в попередньому сезоні, покинув клубу лише один — флагман команди Роберто Донадоні. В національному чемпіонаті «Мілан» також здобув перемогу, отримавши чотирнадцятий чемпіонський титул (третє скудетто поспіль). Станом на 2007 рік «Мілан» залишається єдиною італійською командою, яка в одному сезоні відіграла чемпіонат без поразок і виборола чемпіонство. В чемпіонаті Італії «Мілан» знову опинився на другому місці, поділивши його з «Інтером» і відставши від чемпіону Італії «Сампдорії» на п'ять очок.

Угода продажу була закрита 13 квітня, а новим власником став китайський бізнесмен Лі Юнхун. Таким чином «россонері» вийшли у третій кваліфікаційний раунд Ліги Європи на наступний сезон. Дві серії з п'яти матчів без перемог, які «Мілан» видав у другій частині чемпіонату, опустили клуб на підсумкове шосте місце. Цей виграний титул став першим для клубу з 2011 року, коли вони також здобули Суперкубок.

Переможець чемпіонату виявився лише в останній ігровий день турніру, коли «Мілану» на перешкоді до чергового «скудетто» знову, як і раніше в 1973 році, встала «Верона» — «Мілан» програв їй в гостьовому матчі. Влітку 1985 року «Мілан» придбав у «Ювентуса» Паоло Россі, чемпіона світу 1982 року і володаря Золотого м'яча, який разом з Вірдісом і Хейтлі склав потужне атакувальне тріо. В 1982 році президентом клубу став Джузеппе Фаріна (до того — президент «Віченци»), але це не врятувало «Мілан» від повторного вильоту до Серії B, цього разу — внаслідок поганої гри (цей сезон був найгіршим в історії клубу, команда здобула лише 24 очка в 30 матчах). Наприкінці сезону спалахнув букмекерський скандал, під час якого з'ясувалося, що деякі гравці і футбольні функціонери Серії А отримували гроші від букмекерів за сприятливі для них результати ігор. Незадовго до десятого скудетто, 23 квітня 1978 року, в Серії A дебютував Франко Барезі, майбутній багаторічний лідер міланської команди.

Стадіон та вболівальники

• На фініші «Мілан» здобув шість перемог поспіль, що дозволило втримати перевагу у два очка над «Інтернаціонале» та здобути перше з 2011 року «скудетто».
• З гравців, які регулярно виходили на поле в попередньому сезоні, покинув клубу лише один — флагман команди Роберто Донадоні.
• Ще одним знаковим призначенням для вболівальників «россонері» стало повернення легенди клубу Паоло Мальдіні.
• Наприкінці сезону спалахнув букмекерський скандал, під час якого з'ясувалося, що деякі гравці і футбольні функціонери Серії А отримували гроші від букмекерів за сприятливі для них результати ігор.
• Існують думки про те, що саме спеціальним тренувальним методикам, що їх застосовують у «Міланелло», завдячують тривалістю своєї активної кар'єри такі гравці клубу як Мальдіні, Костакурта і Кафу, які чудово виступають навіть у незвичайно великому для професійного футболіста віці.

Це був час, Apple Pay коли футбол ставав мистецтвом, а Мілан – його майстром, малюючи перемоги яскравими фарбами. Вони виграли чотири скудетто (1951, 1955, 1957, 1959), а стадіон “Сан-Сіро” гримів від овацій. 1950-ті роки стали для Мілана ерою відродження, коли шведське тріо Грен-Нордаль-Лідгольм, відоме як Gre-No-Li, перетворило команду на машину голів.

Сільвіо Берлусконі і «безсмертні» Саккі (1987—

• Герберт Кілпін, легендарний капітан, став символом раннього успіху, граючи з пристрастю, яка нагадувала бурхливий потік річки По.
• Однак і досі серед уболівальників «Мілану» переважають представники лівої частини політичного спектра, тоді як серед фанатів «Інтеру» більше консерваторів і прихильників правих поглядів.
• Ці перемоги не тільки закріпили “Мілан” як одного з найсильніших клубів світу, але й вплинули на розвиток футбольної тактики в цілому.
• 1950-ті роки — золотий період для «Мілана», в складі якого сяяли такі зірки, як знамените шведське тріо Гре-Но-Лі (Гуннар Грен, Гуннар Нордаль і Нільс Лідхольм), Лоренцо Буффон і Карло Анновацці.
• Незважаючи на підписання нових гравців та нового тренера, «россонері» не зуміли досягнути суттєвого прогресу в результатах.

Третій комплект форми змінюється щороку (в поточному сезоні — повністю чорний з червоними плечами), однак використовується рідко. На фініші «Мілан» здобув шість перемог поспіль, що дозволило втримати перевагу у два очка над «Інтернаціонале» та здобути перше з 2011 року «скудетто». «Мілан» лідирував до початку лютого, але згодом відбувся невеликий спад і «россонері» фінішували на другому місці.

Тут формувалася репутація команди, яка не губиться під тиском — навпаки, зростає разом із ним. У цей час “россонері” (червоно-чорні, за кольорами форми клубу) здобули кілька чемпіонських титулів та стали одними з лідерів італійського футболу. 16 грудня 1899 року в готелі “Du Nord” зібралася компанія, серед якої були Герберт Кілпін і Семюел Девіс, щоб офіційно заснувати клуб. У цей період "Gli Invicibili" (укр. "непереможні"), як стали називати клуб, додав п'ять додаткових Скудетто до свого рахунку, а також ще один трофей Ліги чемпіонів з пам'ятним розгромом 4-0 над Барселоною у фіналі. Матч дербі звичайно створює на «Сан-Сіро» атмосферу свята; уболівальники вивішують численні транспаранти, які щороку готуються спеціально до цього матчу і часто мають жартівливий чи навіть образливий для команди-суперника зміст. Всього в наочному протистоянні з «Інтером» «Мілан» вигравав 104 рази й 90 програвав; однак якщо брати до уваги лише матчі італійської «Серії А», то «Інтер» зараз випереджає «Мілан» із 60 перемогами проти 56 у «Мілана».

Заснування та перші кроки

В 1970-ті роки «Мілан» тричі вигравав Кубок Італії і здобув другий Кубок володарів Кубків, однак головною метою «червоно-чорних» був десятий, ювілейний титул чемпіона Італії. Проте попри всі свої успіхи, протягом 1960-х років «Мілан» вигравав менше, ніж був здатен, через жорстоку конкуренцію з боку «Інтера», очолюваного в той період Еленіо Ереррою. Зокрема, Рокко винайшов і під час перебування у «Мілані» розвинув тактичну схему захисту, яка стала відомою під назвою «катеначо».

В міланській тактичній схемі Кошта виконував функції класичного атакувального півзахисника, тоді як Пірло займав позицію більше відтягнуту вглибину і швидко перетворився в опорну точку внутрішнього маневру команди, взявши на себе обов'язки плеймейкера. Він привів до команди зірок світового рівня Руя Кошту і Філіппо Індзагі, а також Хаві Морено і Косміна Контру, які в попередньому сезоні здійснили сенсацію в іспанському «Алавесі», який несподівано дістався до фіналу Кубка УЄФА (де програв «Ліверпулю»). В чемпіонаті Італії клуб фінішував на третій позиції, відставши від чемпіона країни «Лаціо» на одинадцять очок, а також пропустивши вперед «Ювентус»; під час сезону «Мілан» жодного разу не випереджував лідерів. За сім турів до кінця чемпіонату «Мілан» відставав від лідера турніру «Лаціо» на сім очок.

Однак в перший сезон під головуванням Берлусконі «Мілан» зазнавав злетів і падінь, не гідних команди, яка ставить собі метою здобуття «скудетто». Рішення органів спортивної юстиції передбачало вислання «Мілана» (разом з «Лаціо») до нижчої ліги (Серії B) і довічну дискваліфікацію президента «Мілана» Феліче Коломбо; гравці «Мілана» Енріко Альбертозі, Джорджо Моріні і Стефано Кьйоді були дискваліфіковані відповідно на чотири роки, один рік і шість місяців. В тому сезоні вперше в історії чемпіонатів Італії дві команди — «Мілан» і «Ювентус», діючий на той час чемпіон країни — набрали однакову кількість очок, через що для з'ясування остаточного переможця довелося влаштувати додатковий матч. Історично «Мілан» завжди вважався клубом міського робітничого класу і членів профспілок, серед яких було багато трудових мігрантів з півдня Італії, тоді як за «Інтер», другий великий клуб міста, традиційно вболівали представники заможнішого середнього класу, переважно корінні міланці.

Ці перемоги не тільки закріпили “Мілан” як одного з найсильніших клубів світу, але й вплинули на розвиток футбольної тактики в цілому. Найяскравіший період в історії “Мілана” безумовно припадає на кінець 80-х – початок 90-х років, коли клуб очолив Сільвіо Берлусконі, а на тренерський місток прийшов Арріго Саккі. Справжній розквіт “Мілана” припав на післявоєнний період, особливо на 50-ті та 60-ті роки, коли в команді грали такі легендарні гравці, як Нільс Лідхольм, Гуннар Нордаль (найкращий бомбардир в історії клубу) та Хуан Альберто Скьяффіно. Співзасновниками стали Герберт Кілпін (який також став першим капітаном і тренером) та Альфред Едвардс, який був обраний першим президентом. Історія “Мілана” розпочалася 16 грудня 1899 року, коли група ентузіастів, переважно англійців та італійців, зібралася в готелі “Регіна” у Мілані, щоб заснувати футбольний та крикетний клуб.